У Києві протягом доби в середньому обкрадають 15 квартир. Злочинці по-різному стежать за майбутніми жертвами: хто моніторить соцмережі, хтось ставить мітки на дверях. Все ж іноді злодії наштовхуються на господаря, який захищаючи своє, може травмувати або не розрахувати силу і вбити злодія.

 

Що загрожує власникові житла, який захищаючи своє майно або життя травмував або вбив злодія, - розповідає 24 каналу адвокат, кандидат юридичних наук Денис Головін.

 

Самооборона на межі допустимого

У наш час поняття необхідної оборони відомо майже кожному українцеві. Це й не дивно, адже в Конституції вказано - кожен має право захищати своє життя і здоров'я. Інститут необхідної оборони є одним з найдавніших в теорії і практиці кримінального права.

Конституція України встановлює наступне: кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя здоров'я інших людей від протиправних посягань. Як пояснює Денис Головін, конкретизація цього конституційного положення знайшла своє відображення в статті 36 Кримінального кодексу України (КК), яка виступає в якості гарантії реалізації права кожної людини на самозахист, захист інших людей, державних і громадських інтересів від суспільно небезпечних посягань.

Дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої людини, шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Однак, за умови, що при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Так говорить Стаття 36 КК.

У наведеній вище статті також зазначається, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших людей або органам влади.

Після візиту злодіїв квартиру часто доводиться ремонтувати / Фото 24 каналу

 

Однак, як застерігає Денис Головін, стаття 36 КК України - одна з тих, яка містить чимало підводних каменів як в тлумаченні, так і в застосуванні. Адже вона містить оціночне поняття - "збиток, необхідний і достатній в даній обстановці". Отже, відразу можна зробити висновок, що при наявності тільки певних обставин необхідна оборона визнається правомірним вчинком.

Людина, яка захищається, відразу виявляється у вкрай невигідному становищі по відношенню до нападнику. Згідно із законом, шкода, що наноситься при захисті, повинен приблизно дорівнювати шкоди, що наноситься під час нападу. Інше питання: як, перебуваючи в стресі, той, хто захищається, зможе визначити момент, коли потрібно зупинитися, щоб не завдати нападнику надмірний шкоду? Майже ніяк,
- пояснює адвокат.

Інша оціночне поняття - "перевищення меж необхідної оборони". Тобто умисне заподіяння нападаючому або злодієві тяжкої шкоди, явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

І знову виникає питання, як за частки секунди людина, що захищається, зможе визначити чи є нанесений ним шкоду нападаючому відповідним з небезпекою посягання. Теж навряд чи це під силу звичайній людині.

За перевищення меж самооборони настає кримінальна відповідальність:

• за статтею 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони)
• за статтею 124 (умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони) Кримінального кодексу України.

На практиці, смерть нападника від дій того, хто захищається завжди розглядається судами як перевищення меж необхідної оборони. З цього правила є винятки, але вони настільки рідкісні, що сприймаються юридичною спільнотою як щось надзвичайне,
- ділиться досвідом адвокат Головін.

Якщо обороняючись людина заподіяв зловмисникові шкоду середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, тоді на кримінальну відповідальність це не тягне, але і не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

В очікуванні нападника

Слід виділяти і випадки перевищення меж необхідної оборони і дії несумісні з умовами необхідної оборони, передбачені КК України. Так, якщо при необхідній обороні випадково непричетну до посягання людини вдарили, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди через необережність.

Крім цього, не можуть вважатися необхідною обороною протиправні дії, спрямовані на захист від гіпотетично очікуваного посягання. Так, установка в приміщеннях, на воротах, дверях, парканах приватних садиб різних охоронних пристроїв, які здатні завдати тяжкої шкоди здоров'ю або навіть позбавити життя (капкани, пристрої з електричним струмом і т.д.), за загальним правилом, не може вважатися необхідною обороною, через явну передчасність.

Собаки – надійні захисники житля / Фото 24 каналу

В цілому, випадків, коли закон вважає, що перевищення меж немає, лише три.

У частині 5 статті 36 КК України йдеться про те, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів, незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає для:

а) захисту від нападу озброєнної особи;

б) захисту від нападу групи осіб;

в) запобігання протиправному насильницькому проникненню в житло чи інше приміщення (гараж, дачу, офіс і т.д.).

Як зазначає Денис Головін, теоретично в цих трьох випадках можна навіть вбити нападника. Це підтверджується і судовою практикою.

Відомий випадок, коли людина була засуджена за статтею 118 КК України за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. З матеріалів справи випливало, що засуджений, знаходився у себе вдома і захищаючись від незаконного проникнення в його житло і нападу двох чоловіків, завдав одному з них кухонним ножем удар в груди, в результаті якого постраждав в той же вечір помер в лікарні. Касаційний кримінальний суд в складі Верховного Суду, переглядаючи справу, вказав, що засуджений запобігав протиправне насильницьке вторгнення в своє житло і захищався від нападу групи осіб, а отже, відповідно до частини 5 статті 36 КК України, перебував у стані необхідної оборони, тому його не притягнуть до кримінальної відповідальності.

Також Денис Головін зазначає, що згідно зі статтею 36 КК України людина не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликаного небезпечним посяганням, віна не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання або обстановки захисту. Однак стан "сильного душевного хвилювання" також треба ще довести.

Отже, роблячи висновки з вищесказаного слід пам'ятати, перед застосуванням передбаченого Конституцією України права на захист себе або інших людей потрібно правильно оцінити ситуацію. Тільки після цього вчинити саме так, щоб це було направлено на припинення протиправного посягання без заподіяння тяжких наслідків, у чому б вони не полягали.

Детальніше про захист своїх прав можна ознайомитись в Telegram-каналі Дениса Головина.

За матеріалами 24tv.ua